25 листопада 2023 року 185 років від дня народження Івана Нечуя-Левицького

                              

          Іван   Нечуй-Левицький (1838-1918)

Український письменник, драматург, критик, публіцист, етнограф, історик,фольклорист,мовознавець,педагог,рецензент,новатор,гуморист, сатирик.

 

1.Початок його літературної діяльності   Івана Нечуя-Левицького припав на ті роки, коли писати українською мовою було заборонено. Письменник згадував, що про його літературні спроби рідною мовою, підписані псевдонімом «І. Нечуй», не знали навіть товариші, з якими він жив на одній квартирі, не знав і батько. Іван Нечуй-Левицький першим розширив межі української літератури до "нормативів" літератури світової, і саме йому українські письменники ХХ століття завдячують літературною мовою – більшість із них писала саме мовою Нечуя. Іван Семенович першим показав у своїх реалістичних творах всі верстви населення України: інтелігенція та духовенство, поміщики та купці, селяни та робітники – усі є на сторінках його творів.

2. Нечуй-Левицький першим почав писати про політику тотальної русифікації в Україні. В багатьох творах він висвітлював процес русифікації в освіті

3.Сам Іван Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, мав реноме відлюдника. Іван Нечуй-Левицький в Києві мешкав у флігелі на вулиці Новоєлизаветинській. У дворі був садок, невеликий ставок і пасіка. Тут він прожив до 1909 року, коли дім знесли.

4. Нечуй-Левицький мав низку дивацтв, на приклад, завжди ходив з парасолькою. Він був надзвичайно пунктуальним. Щодня, у визначений час, ішов гуляти одним й тим самим маршрутом: до Володимирської вулиці, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов. Іван Нечуй-Левицький зовсім не вживав спиртного. Дуже не любив суперечок: хворів по два тижні, після того як доводилося з кимось посваритися. Про нього в Києві ходили анекдоти: що журнали читав не регулярно, а весь комплект наприкінці року, і потім переказував усім старі новини з тих журналів.

5. Двадцять п’ять років віддав Нечуй-Левицький педагогічній праці. Він мав неабиякий вплив на молодь, пояснював учням, серед яких було чимало українців, що минуле народу не слід забувати. Категоричним був щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Тому не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йих» і т. ін. У заповітах вимагав, щоб так його друкували «на віки вічні». Правописні нововведення вважав «галицькою змовою». Нагадував інквізитора, готового спалити й власні книжки, якщо там буде єресь: «Хай краще згорять, ніж з отаким правописом!». Живу мову він знав. Помічав русизми, полонізми й будь-які іншомовні впливи й уникав їх. До речі, вираз «старанно уникав» вважав польським: «Я сказав би: падковито одмикував — це чисто народний київський вираз». Казав не «негативне», а «відкидне», не «позитивне», а «покладне».

6. Іван Семенович, разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм, став перекладачем першої україномовної Біблії, яка вийшла друком у Відні, у 1903 році.

7.Твори Нечуя-Левицького - найкращі про українське село, найдетальніші і найбільш поетичні, хоч і прозові.

8. 33 роки він жив у Києві, і написав немало неймовірних творів про нашу столицю. Була у Івана Семеновича п'єса про життя на Подолі – "На Кожум'яках". Прочитав її інший наш великий класик - Михайло Старицький, і був вражений. Але він відразу зрозумів, що для сцени ця п’єса задовга. І звернувся до Нечуя-Левицького. Також Старицький просив, щоб і його прізвище додали, як співавтора: "Щоб було написано: "Комедія Левицького-Старицького". І п’єса з подвійною назвою "Панська губа, та зубів нема (За двома зайцями)", вперше вийшла у 1890 році  за двома підписами: Левицький-Старицький – такою була згода і воля письменників. У радянський період Нечуя-Левицького "витерли" з історії – із роду священників та ще й націоналіст – такі автори не потрібні були радянській владі. Із авторів популярної п’єси “За двома зайцями” Івана Семеновича викинули, залишивши лише Старицького. І навіть Вікіпедія називає автором Старицького. Про Нечуя-Левицького забули – неймовірна несправедливість. На Андріївському узвозі стоїть пам’ятник героям твору, яких вигадав саме Нечуй-Левицький.