У нашій бібліотеці організовано виставку - портрет
"Іван Пулюй - життя в ім'я науки та України "
четвер, 28 січня 2021 р.
29 січня - День пам'яті Героїв Крут
Сьогодні ми вшановуємо подвиг молодих патріотів України, які у далекому 1918 році мужньо стали до бою з московсько-більшовицькими загарбниками та віддали життя за свободу рідного краю.
Після усіх драматичних подій ХХ століття, після нашої Революції Гідності, нині, коли на сході держави продовжується неоголошена війна, жертовність Крутян стає для нас все більш близькою та зрозумілою.
9 січня 1918 року відбулася подія, яка стала одночасно трагічною та героїчною сторінкою в історії Української революції 1917-1921 років. На залізничній станції Крути вояки-студенти прийняли нерівний бій за підступи до Києва, вони опинилися у центрі бою без належної підтримки, але не відступили. Ціною свого життя юні добровольці зупинили наступ противника. 300 оборонців Крутів полягли смертю хоробрих. Нечисленні полонені були закатовані. Дивом врятувалися одиниці з числа добровольців. Цей подвиг став легендою, символом героїзму та жертовності молодого покоління в боротьбі за свободу і незалежність українського народу, взірцем палкої любові та відданості Батьківщині.
То ж вшануймо подвиг українських юнаків, які загинули, захищаючи свою державу. Відвага та самопожертва кількох сотень військових курсантів, студентів, гімназистів стали справжнім прикладом для наступних поколінь борців за незалежність.
Пом’янімо ж сьогодні звитягу та безстрашність усіх тих, хто впродовж століть віддавав своє життя за незалежність України й продовжує це робити сьогодні…
Пам’ятаймо наших героїв!
Слава Україні!
Героям слава!
Корисні Інтернет-посилання:
Михайло Ковальчук. “Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки” - http://www.istpravda.com.ua/research/2014/01/29/141189/
Ярослав Тинченко. “Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою” -http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/28/19369/
Андрій Любарець. “Бій під Крутами у історичній пам’яті” - http://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/
Ісаюк Олеся. “Шість тез про Крути або Що не так із традиційним баченням подій 29 січня 1918 року” -https://lb.ua/blog/isayuk_olesya/293772_shist_tez_pro_kruti_abo_shcho_iz.html
Гончаренко А. Бій під Крутами (спогади учасника) - http://kruty.org.ua/spogady/64-q-q-
Михайлик М. День 29 січня 1918 року (спогади учасника) - http://kruty.org.ua/spogady/62-q-29-1918q-
Монкевич Б. Бій під Крутами (спогади учасника) - http://kruty.org.ua/spogady/60-2008-10-04-20-48-42
Лоський І. Крути (спогади учасника) - http://kruty.org.ua/spogady/59--qq
Файзулін Ярослав. “Бій під Крутами: як відрізнити історичну правду від міфу” - http://tyzhden.ua/History/40792
вівторок, 26 січня 2021 р.
27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту
Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту – пам'ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року.
Історична довідка
27 січня 1945 року Радянська Армія визволила в'язнів найбільшого нацистського «табору смерті» Аушвіц-Біркенау в місті Освенцим. За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,5 мільйонів людей.
Для України сумним символом Голокосту є Бабин Яр. Під час Великої Вітчизняної війни фашисти використовували це урочище як місце масових розстрілів.
Корінні кияни добре пам’ятають про страшні події вересня 1941 року, коли Київ окупували німецькі війська. У місті активно розповсюджували звістку: «Після санітарної обробки всіх євреїв і їх дітей як елітну націю буде переправлено в безпечні місця». 27-28 вересня нацистські власті віддали наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до восьмої години ранку з'явилося в призначене місце збору з документами і цінними речами. Оголошення про те, що невиконання наказу каратиметься розстрілом, було розклеєно по всьому місту.
Більшістю з тих, для кого ранок 29 вересня став останнім, були жінки, діти і люди похилого віку, адже доросле чоловіче населення було призване в армію. Гітлерівці влаштували пропускний пункт, через який по черзі проводили 30-40 людей, відбирали у них речі і примушували роздягатися. Потім міліціонери за допомогою палиць заганяли людей до насипу на краю яру глибиною 20-25 метрів. На протилежному боці знаходився кулеметник. Постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром.
Загалом, наприкінці вересня 1941 року фашисти розстріляли на колишній північно-західній околиці Києва понад 30 тисяч євреїв. За час всієї окупації Києва щовівторка і щоп'ятниці гітлерівці везли сюди на знищення людей вже без розрізнення національностей. Бабин Яр як місце масових страт проіснував рівно два роки – з 29 вересня 1941 року до 29 вересня 1943 року.
Менора. Пам'ятник розстріляним євреям. Меморіальний комплекс Голокосту “Яд-Вашем” у Ізраілі
РАДИМО ПРОЧИТАТИ
Книга Людмили Улицької "Даніель Штайн, перекладач" про події Другої світової війни. У центрі твору — дивовижна історія життя єврея Даніеля Штайна, який, працюючи у гестапо, рятував людей, зміг вижити і згодом став католицьким священиком.
БУКТРЕЙЛЕР НА КНИГУ Л.УЛИЦЬКОЇ "ДАНІЕЛЬ ШТАЙН, ПЕРЕКЛАДАЧ "
До 130-річчя від дня народження Павла Тичини
«Павло Тичина — це голос самої землі, що вперше заговорила людською мовою!»
Євген Маланюк
1891, 23 січня в селі Піски на Чернігівщині в родині сільського псаломщика та вчителя у безкоштовній сільській школі грамоти народився Павло Тичина - український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
Родина була багатодітною – у Григорія Тимофійовича та Марії Василівни Тичин було 13 дітей (до дорослого віку дожило дев’ятеро). Читати й писати Павло маленьким навчився самостійно – підсідаючи до школярів, яких навчав у їхній хаті батько. По закінченню земської початкової школи хлопця віддали на навчання в один із монастирських хорів Чернігова.
Пізніше закінчив Чернігівське духовне училище та Чернігівську духовну семінарію. Товаришами Тичини в семінарії були відомий хоровий диригент Григорій Верьовка, поет Василь Елланський (Василь Еллан-Блакитний), письменник Аркадій Казка та інші відомі пізніше діячі української культури. З 1911 року Павло Тичина був активним учасником «Літературних субот» Михайла Коцюбинського в Чернігові, з яким поета познайомив художник Михайло Жук.
П.Тичина в семінарії
Після закінчення семінарії вступив на економічний факультет Київського комерційного інституту (який так і не встиг закінчити через революційні події), одночасно працював редактором відділу оголошень газети «Рада» і технічним секретарем редакції ліберального україномовного журналу «Світло», помічником хормейстера українського театру Миколи Садовського, підробляв у статистичному бюро чернігівського земства.
Друкуватися почав ще в 1912 році, тож Українську революцію зустрів уже відомим поетом молодшого покоління. Утім, в революційних подіях особисто участі не брав, більше відгукувався на історичні події віршами, які (зокрема «Пам’яті 30-ти», «На майдані», «Як упав же він з коня…» та ін.) принесли йому славу натхненного співця «краси нового дня». Працював у журналі «Мистецтво», в державному видавництві «Всевидат», завідував літературною частиною в Київському театрі імені Шевченка, політкомісаром якого був Олександр Довженко, на інших роботах.
У 1920-му році їде в тур Правобережною Україною від Києва до Одеси з Другою мандрівною капелою «Дніпросоюзу» на чолі з Кирилом Стеценком – як репортер і як другий диригент. Пізніше сам організував хор, з яким виступав до переїзду до Харкова.
У 1923 році опиняється в Харкові, тодішній столиці УРСР. Працює в журналі «Червоний шлях», входить до щойно заснованої спілки пролетарських письменників України «Гарт». 1926 року бере активну участь у створенні ВАПЛІТЕ (Вільної Академії пролетарської літератури) на чолі з Миколою Хвильовим, куди увійшли й колишні члени «Гарту».
Великий вплив на Тичину мав арешт у «Справі про організацію банди з метою підриву Радянської влади» органами ДПУ навесні 1923-го його брата Євгена, регента хору в Новій Басані, якого звинуватили в «українізації церкви». Тоді Павло фактично врятував його, переговоривши зі слідчими і написавши розписку, що брат нікуди не виїде без спеціального дозволу.
Уже в середині 1920-х вірші Тичини стають все більше «радянськими» та «ідеологічно правильними». У 1928-му році Олександр Олесь відгукується на них віршем «І ти продався їм, Тичино». Переломною вважається збірка «Чернігів» (1931 р.), яка означила його перехід в число «офіціозних» авторів.
Василь Стус у своїй літературній розвідці «Феномен доби: сходження на Голгофу слави» на початку1970-х писав про це більш категорично: «Як би там не було, Тичина — така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Скрипник, Зеров чи Курбас. З однією різницею: їхня фізична смерть не означала смерті духовної. Тичина, фізично живий, помер духовно, але був приневолений до існування як духовний мрець, до існування по той бік самого себе. Тичина піддався розтлінню, завдавши цим такої шкоди своєму талантові, якої йому не могла завдати жодна у світі сила. Починалася смуга подальшої деградації поета, причому деградував покійний поет так само геніально, як колись писав вірші»
Наближеність до партійних кіл дозволила Павлові Тичині зробити блискучу кар’єру. З 1929 року він – дійсний член Академії наук Української РСР, очолював Інститут літератури АН УРСР, став доктором філології, був міністром освіти УРСР, обирався депутатом і навіть Головою Верховної Ради УРСР, був заступником голови Ради Національностей Верховної Ради УРСР, членом багатьох товариств, комітетів, президій, кавалером орденів і медалей.
Утім, сучасні дослідники називають Павла Тичину унікальним українським поетом однієї збірки – «Сонячні кларнети», яка започаткувала новий стиль в літературі – «кларнетизм».Помер 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Могила П.Г.Тичини на Байковому кладовищі.
Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини знаходиться на вулиці Терещенківська, 5.
Музей розміщений у помешканні, де з 1944 по 1967 рік жив Павло Тичина. У музеї збережена повна меморіальність. Особливо вражає відвідувачів бібліотека поета, художня колекція, малюнки П.Г. Тичини, а також неповторна музично-поетична атмосфера меморіальної квартири. Перших відвідувачів прийняв у січні 1980 року.
Музей присвячений життю і творчості Павла Тичини. В квартирі повністю збережені прижиттєві інтер'єри, особисті речі, бібліотека, музичні інструменти митця. В кабінеті П. Тичини — картини художників-сучасників поета. Серед експонатів: рояль, на якому майстерно грав Тичина, бандура, кларнет, письмовий стіл, особисті речі та меблі. Тут знаходиться бібліотека поета, яка налічує понад 20 тисяч книжок.
понеділок, 25 січня 2021 р.
25 січня - Тетянин день
Традиції свята
Раніше у селах цього дня дівчата ворожили й пекли коржі у вигляді сонця, які не можна було різати — лише розламувати руками. Кожен член родини отримував свій шматочок "сонця". Люди вірили, що він подарує силу, здоров'я та тепло.
Також у Тетянин день вважається "небезпечним" знаходитися в неприбраному будинку. Деякі люди вірять, що це може призвести до нещасть та поганих наслідків. Крім того, цього дня не можна відмовляти у допомозі тим, кому вона потрібна, інакше людина, яка проігнорували проблему іншого, може сама потрапити у біду. відмовлятися від роботи й сваритися, особливо у сімейному колі. 25 січня варто бажати всім добра і злагоди. Крім того, цього дня варто утримуватися бід алкоголю, а натомість пити трав'яний чи зелений чай.
Раніше в Україні у день Тетяни люди починали ранок з походу до церкви й церковного молебну, однак нині ця традиція трохи відійшла.
25 січня також відзначають іменини Тетяни, день студента.Прикмети Тетяниного дня
- Сонце тепло гріє — варто чекати раннього прильоту птахів;
- Якщо цього дня морозно і ясно — бути гарному врожаю;
- Тепло і заметіль — врожаю не буде;
- Якщо йде сніг — бути влітку частому дощу;
- Теплий дощ пішов — до ранньої весни;
- Скільки на небосхилі яскравих зірок — стільки буде теплих днів у лютому;
- Весна буде ранньою, якщо сьогодні почули каркання ворон;
- Лелеку зустрів — буде щасливий день.
До 245-річчя від дня народження Е.Гофмана
Гофман Ернест Теодор Амадей — німецький письменник, композитор, художник (1776 - 1822)
пʼятниця, 22 січня 2021 р.
понеділок, 18 січня 2021 р.
середа, 13 січня 2021 р.
пʼятниця, 1 січня 2021 р.
З Різдвом Христовим!
РАДИМО ПРОЧИТАТИ
Різдвяна пора — завжди особлива. Це час, коли кожен по-своєму шукає, подібно до біблійних мудреців, особливу яскраву зорю, що здатна зігріти душу і вказати шлях до затишку, злагоди і вмиротворення. Часи змінюються, а от прагнення вільно жити у мирі, любові і з чистою совістю — незмінне. Низка українських авторів — Ольга Деркачова (м.Івано-Франківськ),Лора Підгірна(м.Кам'янець-Подільський),Наталка Михно,(м.Теребовля),Андрій Павловський,(м.Кам'янець-Подільський),Софія Пасічник (м.Тернопіль), Олег Вітвіцький(м.Тернопіль) та Віоліна Ситнік (м.Кам'янець-Подільський )— у формі короткої прози дарують читачам неперевершений букет емоцій і змогу відчути багатогранність Різдва. Автори книги живуть по обидва береги Дністра, але усіх іх об'єднало Різдво і любов до своєї землі - України.
Як, попри тривалі образи, подарувати хворій близькій людині зимове свято у липні?
Чи можливо за короткий час на самоті переосмислити минуле і зустріти свято з оновленим світобаченням?
Чи правда, що дітям дано бачити більше і що уявні друзі іноді не такі вже й уявні?
Якими стравами здавна зустрічають свято на заході нашої держави?
Все це і навіть більше ви знайдете на сторінках збірки «Різдво через Збруч».
Христос народився! Славімо Його!
Підписатися на:
Дописи (Atom)