Український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, засновник українського соціалізму, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.
ВІН МРІЯВ ПРО ВІЛЬНУ УКРАЇНУ, КОЛИ ЩЕ САМІ УКРАЇНЦІ "ДРІМАЛИ"
- Михайло Драгоманов народився 18 вересня 1841 року в м.Гадяч Полтавської області. Його батьки були нащадками козацької спадщини та дворянами. Мав брата Олександра та сестру Ольгу (Олену Пчілку – мати Лесі Українки).
- У Гадяцькому повітовому училищі захоплювався історією, особливо античним світом, географією та мовами. У Київському університеті Святого Володимира захопився політикою та намагався поєднувати навчальний процес із громадською роботою, на яку його підштовхували тодішні суспільно-політичні настрої.
- Згодом Драгоманов зайнявся публіцистикою, в якій порушував важливі українські питання щодо історичних, етнографічних, філологічних і соціологічних тем. Часто бував за кордоном, що наштовхнуло його на думку "розбудити" тамтешнє українське середовище і піднести його рівень суспільної свідомості. Він почав видавати україномовні газети та відповідні збірники.
- В Емському указі 1876 р., скерованому проти української мови та українофілів, наголошувалося на необхідності вислання Михайла Драгоманова як небезпечного агітатора. За цим указом його з звільнили з Київського університету.
- Після цього Драгоманов переїхав у Болгарію, де викладав на кафедрі загальної історії історико-філологічного факультету Софійського університету. У Софії Михайло Драгоманов раптово помер від розриву аорти і там же був похований.
ВНЕСОК ДРАГОМАНОВА У ПОЛІТИЧНИЙ РУХ
УКРАЇНИ
1.
Публіцист
був прихильником ідеї асоціації розвинених особистостей, за якою в
центрі перебуває не держава, а сама людина. Відповідно до цього він наполягав
на максимальній децентралізації влади та самоврядуванні громад і областей.
2.
За
приклад Драгоманов часто згадував США та Швейцарію, котрі є
організованими федераціями, основною яких є громадське й місцеве
самоврядування та гарантія природних прав і свобод людини.
3.
Засуджував терор і диктатуру як засіб правління. Виступав за права людини і
громадянина, скасування тілесних покарань і смертної кари, недоторканість житла
без судової постанови, таємність приватного листування, свободу совісті, друку,
слова і віросповідання, а також церкву, яка мала відділитися від держави.
4.
Драгоманов
заохочував суспільство до серйозних соціальних реформ: ліквідації
кріпосництва як юридичної нерівності, подолання станового принципу розподілу
податків і здійснення поступової націоналізації головних засобів виробництва з
наданням права користуватися ними населенню.
5.
На
думку Драгоманова, держава повинна мати три гілки влади: законодавчу,
судову і виконавчу, де в законодавчу входив би імператор (з успадкованою
владою чи обраний) і союз. В судовій мав би бути Верховний суд (сенат), де
статус суддів визначав би закон, а членів Верховного суду призначав глава
держави довічно.
6.
Учений
впритул підійшов до окреслення найважливішої ознаки правової держави – відповідальності
держави перед громадянином у разі порушення його прав.
7.
Він намагався
ввести Україну в європейську спільноту народів шляхом наближення її до
європейських політичних і правових стандартів.
ЦІКАВІ ФАКТИ
1.
Перебуваючи
в Женеві, Михайло Петрович заснував вільну українську друкарню. В
ній видавали твори Шевченка, Мирного, Білика та інших геніїв української
літератури.
2.
Його дружина
Людмила була акторкою. Обвінчалися вони 1864 року. У шлюбі народилося двоє
дітей – донька Людмила та син Світозар.
3.
Драгоманов оплачував
навчання брата і сестри, тому перебував у скрутному матеріальному
становищі. Йому доводилося працювати на декількох роботах – вести лекції в
гімназії, писати в журналах та газетах.
4.
Часто бував за кордоном, відвідав Берлін, Гайдельберг, Відень, Флоренцію, Прагу та
інші міста. Любив їздити до Львова.
5.
Мав безліч псевдонімів: Толмачов, Українець, М. Кузьмичевський, П. Кузьмичевський,
Кирило Василенко, Волинець, М. Галицький, М. Гордієнко, П. Петрик, Чудак, М.
Т-ов та інші.
6.
За
кілька років до смерті Драгоманов написав працю "Чудацькі думки про
українську національну справу". Її можна вважати заповітом
науковцям у галузі дослідження української історії.
7.
Хворів
на аневризму аорти, через що йому було важко говорити. Помер від
розриву аорти 2 липня 1895 року. Похований у Софії за протестантським
обрядом, бо Михайло Петрович заповідав, щоб його не відспівував
небритий і немитий московський піп.
8.
Людмила
Драгоманова на 23 роки пережила чоловіка, їй у Софію надсилав
матеріальну допомогу Євген Чикаленко. Згодом вона переїхала до Києва. Похована
за кошт УНР.
9.
Донька
Лідія вийшла заміж за письменника Івана Шишмана, царський рід якого
відомий із Х століття. Чоловік перекладав Тараса Шевченка болгарською,
1918 року був амбасадором Болгарії в Україні.
10. Син
Світозар був професором економіки в Київських вишах. 1930 року усунений
як "небажаний елемент". Від 1943 року перебував у еміграції,
помер у США.
11. У Аргентині живуть нащадки племінниці Михайла – Оксани, письменниці, яка
працювала в посольстві УНР у Відні.


Немає коментарів:
Дописати коментар